Людина у вимірі «нової драми». Художні відкриття Генріка Ібсена

Анотація

«Стара» і «нова драма». З кінця XIX ст. драматурги шукали нових форм мистецтва, що сприяло народженню й активному розвитку «нової драми», яка, за словами Б. Шоу, «кардинально змінила своє ставлення до проблем етики та естетики». «Нова драма» — цікаве явище драматургії кінця XIX — початку XX ст. Вона засвідчила художню «революцію» в театрі й системі драматичних жанрів.
У Європі засади «нової драми» заклав Генрік Ібсен, його здобутки відкрили простір для сміливих експериментів інших письменників і письменниць, таких як Кнут Гамсун, Август Стріндберґ, Герхард Гауптман, Моріс Метерлінк, Бернард Шоу, Леся Українка, Іван Франко, Володимир Винниченко, Микола Куліш та ін. «Нова драма» стала початком докорінної перебудови драматургії, яка тривала протягом усього XX століття.
«Нова драма» кардинально відрізнялася від «старої драми» (тобто від драматичних творів попередніх епох). Якщо в центрі «старої драми» була поставлена подія чи випадок, то в «новій драмі» — особистість із неповторним внутрішнім світом, її думками, почуттями, прагненнями, емоціями. Духовний стан героїв «нової драми» відображав загальну атмосферу епохи загалом